е-РОЗМОВА: интервью со старшим лейтенантом НГУ Кристиной «Кудрявой»

е-РОЗМОВА: интервью со старшим лейтенантом НГУ Кристиной Главная/Вдохновение/Саморазвитие13 октября / 20224065166FacebookTelegramTwitterе-РОЗМОВА: интервью со старшим лейтенантом НГУ Кристиной «Кудрявой»Автор:Светлана ПроскураЧто подтолкнуло стать кадровой военной?Баланс службы и мирной жизниУход за собой в боевых условияхЦенности и эмоцииЗабег на длинную дистанциюКрасавицы, привет! С вамипроектe-РОЗМОВА от EVA Blogи я, его главный редактор Проскура Светлана. Мы продолжаем серию интервью, посвященных женщинам на войне, которые наравне с мужчинами защищают Украину.Время чтения:15 минут и чашка кофе ☕читай статтю українськоюНовый цикл выходитпри поддержке бренда средств женской гигиеныLingery, который можно эксклюзивно купить в Линии магазинов EVA.И я рада представить вам нашу новую героиню — старшего лейтенанта Национальной гвардии Украины, заместителя командира минометной батареиКристину «Кудрявую».Что подтолкнуло стать кадровой военной?Чтобы прослушать в браузере, нажми “Listen in browser”EVA Blog·е-РОЗМОВА: інтерв’ю зі старшою лейтенанткою НГУ Христиною “Кудрявою” (Частина 1)— Традиционный вопрос в начале е-РОЗМОВИ «Кто такая Кристина «Кудрявая»?— Кристина “Кудрявая” – это, наверное, типичная украинская женщина, котораядействует по зову сердца.

Очень хочет быть профессиональной и реализуемой в своей свободной Украине.— В каких войсках и где сейчас воюете?— Я в Национальной гвардии уже около 10 лет. В 2013 году начала свою службу.С первого февраля нахожусь в Луганской области, полномасштабное вторжение встретила в населенном пункте Станица Луганская, которая сейчас находится в оккупации. Вместе со своим подразделением, доблестным подразделением, пожалуй, одним из лучших, мы с первых дней полномасштабного вторжения находимся здесь, без ротаций. Воюем, обороняем нашу страну, обессиливаем врага для того, чтобы победить.— Вы кадровая военная.

Расскажите, что подтолкнуло выбрать именно эту профессию?— Это, наверное, судьба.Ничего в нашей жизни не происходит случайно.С биржи труда меня направили в воинскую часть. И я совершенно не осознавала, что такое армия.

Прошла собеседование с офицером по кадрам, который мне очертил в общем мои должностные обязанности, и я согласилась.У меня была достаточно ласковая военизация. Но с самого начала я понимала, что у меня есть необходимые качества и таланты, которые я хочу развивать в структуре для того, чтобы она становилась лучше, и я также становилась в этой структуре лучше.— А какие именно качества вы имеете в виду?— Моя должность на тот период предусматривалаорганизацию культурного досуга военнослужащих. И это работа с общественностью.

Когда я начинала свою карьеру в 2013 году, это было еще до событий Майдана, я пыталась наладить связи со всеми общественными, культурными центрами в Ивано-Франковске, где я проходила службу, сделать так, чтобы и военные, которые несут службу, и общественность,знали друг о друге и взаимодействовали. Для меня это было очень важно, потому что казалось, что это такие две ячейки, которые абсолютно закрыты друг для друга. И я понимала, чтомоя коммуникативность поможет улучшить те процессы, которые происходят в армии.Затем начался Майдан, затем началась война, и ресурсы были задействованы в другом направлении: работа с волонтерами, с людьми, с общественностью; освещение непосредственно событий. Это была моя маленькая мечта стать журналисткой, отчасти также реализовавшаяся в армии.

Но потом я все же выбрала для себя немного другое направление.Баланс службы и мирной жизниEVA Blog·е-РОЗМОВА: інтерв’ю зі старшою лейтенанткою НГУ Христиною “Кудрявою”(Частина 2)— Когда находишься в зоне активных боевых действий, как быстро привыкаешь слышать взрывы и привыкаешь ли вообще? Или все равно организм каждый раз реагирует и внутренне сжимается?— Я не скажу, что я к этому привыкла, но я различаю, что возле меня работает.

То ли это прилет 120-й мины, то ли это работа другой артиллерии, то ли это стрелковый бой. Уже очень отточен слух относительно того, что работает.Однозначно, пока психика реагирует на взрывы и выстрелы рядом, это означает, что с ней все в порядке.Когда пролетает самолет, хочется припасть поближе к земле, даже если это наш самолет. Ты потом уже радуешься, что он наш, но первая реакция всегда – найти укрытие.

И эта реакция, наверно, у всех военных.Ближе к земле всегда безопаснее.Даже когда я имела возможность выехать на выходные, и в Днепре мне нужно было одну ночь переночевать, я целенаправленно выбирала жилье на первом этаже, чтобы поближе к подвалу, поближе к укрытиям. Это уже на психологическом уровне, так защищает себя организм.— А организм реагирует на какие-то гражданские звуки, которые кажутся похожими на прилет или действие каких-то военных объектов?— Я в Днепре шарахалась абсолютно от всех звуков. От того, как трамвай едет по рельсам. Даже когда кто-то видео какого-нибудь прилета в Instagram слушал рядом, сразу хотелось опуститься ниже.Это не очень хорошая история о «привыкли».

Даже если я привыкла к этим звукам,я все равно пытаюсь заставить себя найти укрытие. Потому что это о безопасности.Я стараюсь всегда говорить о том, что не следует пренебрегать ракетными опасностями, авиационными опасностями. Мы видим, что у кацапов абсолютно нет человечности, они стремятся запугать, и объекты гражданской инфраструктуры для них являются целями.— Что страшнее звучит: сирена, когда ты в мирном городе, или взрывы, когда понимаешь, что они очень близко.— Взрывы, однозначно.

Потому чтоесть понимание больших рисков. Когда сирена звучит в мирном городе, это нечто эфемерное: может быть, а может не быть. А когда ты знаешь, что возле тебя ложится, ты понимаешь, что это корректура, и может попасть в цель.— Как часто сейчас военным удается получить выходной или несколько дней отпуска?— В зависимости от обстановки, от региона.

Мы все находимся в полной боевой готовности. И даже если ребята выезжают на выходные на несколько дней, они все равно в зажиме, потому что могут вызвать в любой момент.За весь период я, наверное, по пальцам двух рук могу посчитать, сколько я была на большой земле. Но есть понимание, для чего мы здесь.

Если бы речь шла о просто сидении, это была бы другая история. А здесь есть понимание для чего и почему именно так происходит. Поэтому ни у кого никаких претензий к выходным нет.Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Христина Кудрява (@kydrava_)— Когда удается получить эти выходные, как ощущается мирная жизнь?— Это был мой вопрос, когда я в первый раз уезжала в Киев.

У нас были учения, на которые мне нужно было поехать, и я в поезде рефлексировала на тему того, как я должна бороться со злобой на тех людей, которые живут жизнь где-то там в Киеве.Потому что я знала, что Киев уже вернулся к жизни. У нас частично восстановили часть, Ирпень, Гостомель по возможности пытаются отстраиваться.

Тех страшных кадров, за которыми мы здесь наблюдали, уже не было. Мы следили за этим, потому что неподалеку у каждого жила семья, почти все мои военнослужащие жили рядом с эпицентром всех боевых действий. Просто так получилось, что мы должны были быть тогда в Луганской области.И я ехала и думала об этой теме. А потом, когда я приехала, я действительно выдохнула.

Люди живут жизнь, свою лучшую жизнь. Она у нас одна.

И я очень рада, что я причастна к тому, что кто-то имеет возможность ее жить.Я понимаю, что война – забег на длинную дистанцию, и расслабляться еще совсем не время. Но из-за того, что я вижу, как люди отдыхают, находят силы работать, находят силы в этом периоде войны где-то немного передохнуть, меня это сильно радует. Празднуются дни рождения, юбилеи, рождаются дети.Когда был свободный вечер, я надела платье, вспомнила, что я девочка, тоже села вечером пить кофе на летнике, и такая «Боже, как хорошо». Ради этого мы там вообще.Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Христина Кудрява (@kydrava_)— Вы родом из Ивано-Франковска, учились в Харькове, а служите в Луганской области.

Видели разные регионы. Как считаете, языковой вопрос сейчас актуален или нет?— Что касается языкового вопроса, я достаточно принципиальна.Русский язык насадили. Было принято множество законов для того, чтобы ассимилировать украинцев, уподобить их россиянам, уничтожить нашу культуру, нашу украинскую идентичность. И язык – это один из факторов, которым на нас влияли.Сейчас, когда я сталкиваюсь с языковым вопросом, я просто спрашиваю людей,готовы ли они в это время, когда мы боремся за нашу украинскую идентичность, боремся за нашу Украину,уподоблять себя россиянам.В свое время ты или должен был говорить на русском, или тебя относили к диссидентам, противникам режима и расстреливали, ты умирал.

Там было немного выбора.А сейчас у людей есть выбор.Есть русская культура, русский центр, и есть украинская идентичность. С огромной богатой культурой, красивым языком.

Огромный, окрашенный шар, который мы можем рассматривать под разными углами.Оказалось, что у нас иукраинская музыка есть, которую можно слушать. Пока не было квоты, не было на рынке ниши, мы этого не знали.

Мне говорили: «А что слушать из украинского?» Так все «Черемшину» сейчас начали слушать! Я захожу в Тик-Ток, смотрю, что люди выкладывают под «Черемшину» красивые видео, и меня это очень радует.Это комплексный вопрос по украинской идентичности.Язык важен, так скажу я.— Вернемся к вопросам службы, приходилось ли вам сталкиваться с проблемой, что к вам предвзято или свысока относились только потому, что вы женщина?— За 10 лет службы было очень много разных моментов.

Ииногда я сама была носителем гендерных стереотипов. Ибо такова социальная среда, которая диктует, что должен делать мужчина, чем должна заниматься женщина в обществе.

А ты сознательно или не сознательно следуешь этим стереотипам, только потом начинаешь их анализировать.*Две показательные истории Кристины о гендерных стереотипах слушайте прямо сейчас в аудио версии интервью.— Как долго нужно настраивать коммуникацию, чтобы перестали воспринимать просто как женщину, а воспринимали как специалиста?— Мне кажется, что годы и годы. Мы живем с этими стереотипами, мы осознанно или не осознанно их носители.Уважение не приходит само по себе, его нужно зарабатывать делами. Но проблема в том, что мужчина заходит в военную средус нулевым бэкграундом, а женщина заходитсразу с предубеждениями.

Уже все думают, как она пришла на эту должность, придумываются предыдущие истории. Это сложнее, но все реально.Когда человек приходит в подразделение, он все равно показывает то, на что он способен и чего хочет.Если он стремится сидеть ровно и ничего не делать, то понятно, что авторитет в подразделении у него будет соответствующий. Если он хочет работать, он будет задавать правильные вопросы, хотя в военное время многие ребята говорили, что плохо напрашиваться на задачи, но женщины должны это делать.

Ибо сознательно или неосознанно командиры часто отгораживают от опасных моментов.Я и мои посестры в бою не раз доказывали, что мы ничем не хуже. Где-то какие-то качества сильнее, какие-то слабее, но если у тебя есть опыт, то он — бесцененный.— Женщин все-таки больше становится сейчас в армии, или какой-то тенденции к росту числа военнослужащих женщин нет?— Насколько я читала,у нас маленькая армия женщин. 50 тысяч женщин сейчас находятся на службе. Понятно, что не все в зоне боевых действий.

Потому что есть совершенно разные функционалы, которые нужно делать. Но то, что мы сознательно допустили женщин к оружию, к военной службе – это огромный шаг.Когда я поступала учиться на офицера, это был 2015 год, только два года как для женщин открыли такую ​​возможность в Национальной гвардии Украины. В Вооруженных силах Украины это произошло раньше, но все равно был ряд специальностей, закрытых для женщин только по принципу пола. А сейчас нет этого списка.

Если ты можешь, ты хочешь – пожалуйста. Все открыто, главное докажи, что ты будешь справляться с этой нагрузкой.А нагрузка есть как для мужчин, так и для женщин. И если я понимаю, что я в чем-то слаба, то я должна в этом направлении нарабатывать, для того чтобы никого не подставить в какой-то критический момент.Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Христина Кудрява (@kydrava_)— А как с формой и обувью для женщин дело? Много читала, особенно в начале войны, что это просто мужская форма немного меньших размеров, которая не очень удобна.

Как сейчас ситуация, есть ли улучшения?— Сейчас улучшения толькоза счет волонтерских фондов. Со стороны государства сдвиги в эту сторону поставлены на паузу, поскольку в стране война и сейчас все ресурсы необходимо задействовать в вооружение, технику и личный состав.Не во всех армиях мира есть форма для женщин. Мы еще к этому придем.

К примеру, у канадцев есть огромная сетка, которая варьируется от твоего происхождения, потому что у тебя антропометрия другая.На государственном уровне были сдвиги по женским плитоноскам. Одни изготовители продумали демпферную систему, убрали подушки, чтобы женщинам было легче, другие продумали саму антропометрическую пластину.

Она была несколько изогнута и даже подходила тем мужчинам, кто занимается спортом и имеет больший объем грудной клетки. Сдвиги были, но пока все это поставлено на паузу.Интересно по теме:Как организована волонтерськая помощь украинским защитницам: интервью с основательницей “Zemliachky.

Ukrainian front”Уход за собой в боевых условияхСледующий блок вопросов создан вместе с нашим партнером брендомLingeryи связан с очень женскими и практическими вопросами — интимная гигиена в боевых условиях.EVA Blog·е-РОЗМОВА: інтерв’ю зі старшою лейтенанткою НГУ Христиною “Кудрявою”(Частина 3)— Как часто на передовой есть возможность помыться?— Совершенно ситуативно. Мы можем быть в населенных пунктах, где нет воды, можем быть там, где она есть. У нас может быть своя вода, может не быть ее вообще.

Обычно это история об огромном количестве влажных салфеток, которые распиханы по всем карманам. Потому что ты понимаешь, что только ими можно спастись.— У многих девушек длинные волосы, но их трудно помыть в таких условиях. Как выходите из ситуации? Какие прически самые удобные?

И есть ли процент женщин, которые просто делают очень короткую стрижку?— Я видела совершенно разныепрически, от полностью выбритых наголо. Но это для этого нужно иметь идеальную форму черепа.

Шучу, что у меня такой нет, так что я так делать не буду.Хотя иногда очень хочется, потому чтоволосы — это очень психосоматическая вещь, ассимилирование себя с военным «Я».Я личноплету косы. Как оказалось, это уберегло мои волосы от многих повреждений. Потому что когда я приехала к своему кудрявому мастеру (а первое, что я сделала, когда попала на большую землю – побежала к своему мастеру, которая занимается исключительновьющимися волосами) то очень переживала, что я свои уничтожила.

А она говорит: «Я думала, будет хуже.»По ее словам, головные уборы и тугая косауберегли волосы от механических повреждений. Плюс я благодарна природе за то, что у меняголова не так часто жирнеет, и не было необходимости мыть ее каждый день. Неделю-полторы я могла спокойно обойтись с немытой головой.

А когда очень сильно припекало, начинался зуд, то нагревалась вода, просила, чтобы слили, или сама крутилась. Игелем для душаголова тоже прекрасно моется.Интересно по теме:Прически з косами: ТОП-5 простых та стильных вариантов плетений— Насколько комфортно делить быт с мужчинами, когда нет возможности уединиться, побыть наедине?— Все хотят уединения,всем нужно личное пространство, и мужчинам, и женщинам, я это заметила. У нас периодически бывает, что когда вечером ты хочешь поговорить по телефону, и есть связь, то все машины, которые есть, они все заняты. Потому чтомашина – это твое личное пространство.Я не скажу, что мне было сложно.

Все всё понимают по сути. В боевых действиях ты отодвигаешь на задний план какие-то свои предубеждения, принципы, которых ты придерживался в гражданской жизни.Ребята мне постоянно сносили прокладки, когда заходила какая-нибудь гуманитарка или они просто выезжали в город.

«Мы знаем, что тебе может быть нужно». А поскольку я была одна в подразделении долгий период времени, то понятно, что это все сносилось мне. И мне было даже слишком много, но все равно приятно.— Мужчины спокойно реагируют на критические дни или все же встречаются те, кто считает, что женщины должны их «скрывать»?— Как-то раз я просила, чтобы мне что-то передали, кажется, ежедневные прокладки, записывала голосовое, и включила его.

Сбоку сидел парень, ион так сразу смутился, когда услышал о прокладках. Я говорю: «Ты же женат, у тебя жена, ребенок».

А он: «Меня никогда жена не заставляла это покупать, я вообще к этому непричастен».Мы сами в своей семье, в маленьком социуме задаем тон. Если его жена, мама от этого отгораживала, то, соответственно, он так и будет к этому относиться. Но чтобы он фукал и терял сознание, то такого нет.— В боевых условиях что удобнее: прокладки, тампоны, возможно, менструальные чаши?— Мне, наверное,прокладки, потому что их удобнее менять, меньше контакта с телом и меньше вероятность, что туда попадет инфекция.Менструальные чашилюблю в гражданской жизни, потому что это удобно,экологично.

Но здесь не всегда есть возможность помыть чашу, протереть.Тампоны– нужно непосредственно контактировать, можно занести инфекцию, потому что не всегда есть возможность обработать руки. А прокладки, пожалуй, самый оптимальный вариант.Интересно по теме:Менструальные чаши и другие альтернативы тампонам и прокладкам— Интимный вопрос: как поменять средство гигиены, когда ты где-нибудь в окопе, на боевом выходе, а на тебе броник, снаряжение, оружие?

Насколько это сложно?— Я задумывалась, будь армия женской, придумали бы какие-то методы чисто под этот процесс? Но не придумала ничего, на самом деле это было бы сложно в любом случае.Когда это боевые, полевые условия, самое оптимальное — попросить свою двойку (человек, с которым ты ходишь, занимаешься в парах, потому что в армии один — это ноль, а два это один; мы всегда передвигаемся в двойках, не менее двух), который тебя просто-напросто прикроет. Даст твое личное пространство, где ты сможешь заменить, подменить.

И у меня это обычно мужчины.«Я схожу в туалет» — должна это говорить, иначе ты не будешь ходить в туалет, не будешь пить воду, не будешь менять прокладки, потому что ты не сможешь сказать.Все так же ходят в туалет по двое, когда это какая-то боевая обстановка, потому что страшно.— Это тема следующего вопроса. Как сходить в туалет, когда ты в окопе или на выполнении задания? Мужчинам проще, а вот как быть девушкам?— Ветеранки заказали на AliExpress резиновые трубки, позволяющие сходить в туалет как мужчина. Я не пробовала, но думаю, что это один из вариантов для полевых, окопных условий.

А так берешь кого-то под руку и говоришь «Постереги меня».Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Христина Кудрява (@kydrava_)— А где и как сушить белье? Когда твои женские трусы одни во всем подразделении?— Я всегда смеюсь, что трусы всегда демаскируют. Когда мы выходили из Станицы Луганской, нам пришлось очень быстро собирать вещи, технику.

И нужно было очень ограничиться в плане личных вещей.Я тогда смеялась, что не взяла лишнюю пару трусов, но забрала сборник стихов Издрыка.И у меня был рюкзак, где на самом деле было всего две пары трусов.И это была больше ментальная проблема. Висят мужские трусы, и я должна повесить свои, и все будут точно знать, что они мои. Но это очень быстро проходит.Когда боевые действия, такие ментальные вопросы отходят на второй план.

Ты понимаешь, что основная задача – выжить, а все остальное глупости.Что касается практичности, то прекрасно вещи сушатся в спальнике. Сейчас такие спальники, впитывающие влагу. Если спальник за ночь высушивает твои вещи, то он у тебя отличный.Трусы, белье я старалась, когда не сплю, выкрутить хорошо, запихнуть в спальник, и они себе там просушиваются.

Это когда нет возможности. Потому что как раз был период зимне-весенний, и на улице ничего и не сохло толком.— Что более комфортно в боевых условиях использовать: гель для интимной гигиены или салфетки?—Гель, по-моему, более эффективен, асалфетки– это о краткосрочной истории. В идеале хорошо бы подмываться, промывать все нормально проточной водой.

У меня доходило до того, что я и голову отварами из ромашки мыла, и подмывалась. Есть какой-то чай с ромашкой и мятой, который волонтеры передали. Кипячу воду, чтобы помыться, туда все это набросаю, и хоть недоказательная медицина, но профилактику сделала.Гель для интимной гигиены достаточно объемный, это дополнительный вес, а влажные салфетки должны быть просто всегда.Интересно по теме:Что делать, чтобы месячные прошли быстрее?— Если сильные боли в ПМС или критические дни, бывает ли возможность отлежаться, взять перерыв? Есть ли какие-нибудь лайфхаки, которые помогают быстрее преодолеть этот период.— У меня есть мой «Нурофен экспресс», который помогает снимать боли и спазмы первых дней.

Нормальные командиры понимают, что когда у человека плохое самочувствие, он явно не будет эффективным. В боевых условиях, когда адреналин зашкаливает, такие болевые вопросы отходят на задний план, и менструальные боли также легче переносятся.Обезболивающее всегда есть, потому что у ребят контузии, акубаротравмы, и каждый с собой носит тот же «Нимесил», я сама постоянно с обезболивающими таблетками, у меня также травма головы.

Таким образом, снимаю спазмы, и в принципе менструальный цикл переношу.Ценности и эмоцииEVA Blog·е-РОЗМОВА: інтерв’ю зі старшою лейтенанткою НГУ Христиною “Кудрявою” (Частина 4)— Когда живешь одним днем, какие ценности это подсвечивает? О каких аспектах своей жизни за время полномасштабного вторжения подумали «как жаль, что я раньше этого не ценила?»— Что касается ценностей, честно говоря, я их не изменила. Я такой человек, который старается не упускать возможностей.

Мне было очень страшно за родных. Это сильно мотивировало делать свое дело эффективно. Каждое действие сопровождалось мыслями, все ли хорошо с родными.В агонии работы, которую мы должны были делать, я считала, что на войне все становятся многозадачными и мультифункциональными.

В какой-то момент мой хороший друг, побратим, прошедший АТО и ООС, когда увидел, что я уже в агонии, телефоны горят, много задач, он взял меня за руку и говорит «Ты выдыхай, потому что ты перегоришь».Он периодически выдергивал меня на улицу и говорил: «Посмотри, какое звездное небо. Взгляни, какая красивая природа.” И я поняла, что еще столько всего не увидела, я еще столько всего планирую почувствовать.Я даже не представляла, как красива Луганщина и Донетчина. Для меня это было большим открытием, потому что все, что я слышала от побратимов, было о серых терриконах.

И я понимаю, почему так было. Они здесь теряли своих друзей.

А на самом деле это о прекрасной природе, о невероятной атмосфере.Я была удивлена, что люди общаются на украинском, я думала что здесь все русифицированы. Мне было чуть-чуть не по себе, но я поняла, что еще так много не знаю в Украине.— Как война меняет чувство красоты? И своей, и того, что вокруг.

Вы уже говорили, что ощущение себя «девочкой-девочкой» остается. А вот яркий макияж, прически – их хочется на себя примерить или появляется какая-то умеренность, когда постоянно рискуешь жизнью?— На войне мнене хотелось краситься и использовать косметику от слова совсем.

Когда я вернулась, я попыталась достать что-нибудь из своей косметички, но этого хотелось минимально. Я настолько привыкла к себе такой,полюбила себя естественной, что в принципе и не хотелось макияжа.Хотелось переодеться, потому чтоу меня феминная часть достаточно сильная. Никогда этого не сторонилась, потому что у каждого есть свое «Я», которое нужно развивать.И даже феминное «Я» будет в армии не менее сильно, чем мужское.

Оно даже помогает, потому что ко мне иногда приходятпросто услышать женское мнение.— Как удается справиться с эмоциями. Есть ли место слезам на войне?— Эмоциональный накал снимает работа. У меня, наверное, эмоциональный срыв произошел, когда мой лучший друг попал в плен. Это был второй или третий месяц войны, и я тогда пошла в помещение, где никого не было, закрылась и хорошенько выплакалась, потому что это было очень невыносимо.

Я не знаю до сих пор, что с ним, и молю Бога, чтобы он вернулся к нам.И это история, по сути, о каждой потере.Эмоцийочень много. Но на войне, когда идет активная фаза боевых действий, они превращаются в праведную ярость, агрессию, которая, возможно, и уничтожает изнутри, но это такие отложенные эмоции. Я себе говорю, что разрешу их себе после Победы.Наверное, первое, что я сделаю, это поеду куда-то в лес или горы и буду очень сильно кричать и плакать, потому что оно нестерпимо болит. Но пока эта история не о слезах.Это история о работе, работе, и еще раз работе.

Эмоции очень сильно подкашивают. Особенно если плачет женщина, то мужчинам тоже вокруг больно.— О чем вы думаете перед тем, как заснуть?— Думаю о том, что я должна делать на следующий день. Что я сделала полезного за этот день и что я должна запланировать на завтра, чтобы быть эффективной.Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Христина Кудрява (@kydrava_)— Что общество должно и может делать уже сейчас, чтобы после Победы облегчить военным возвращение к мирной жизни?

Как не допустить, чтобы внимание переключилось на какие-то другие проблемы, когда спадет активная угроза, а те, кто ценой своего здоровья обеспечил Победу, не остались один на один с проблемами?— В первую очередь это история оМинистерстве ветеранов и реабилитационных центрах для военных. Это работа квалифицированных психологов, которые помогут людям, которым сложно справляться с ПТСР и другими состояниями, реабилитироваться.У нас вообще, наверное, страна ПТСР, потому что каждый по-своему травмировался и надо все эти состояния рефлексировать, проживать.Мы [военные- прим. ред.] понимаем, почему мы здесь, и это явно не ради людей, которым все равно.

А они будут. Период после 2014 показал, что были люди, которые говорили «Я вас туда не отправлял». Но это история о том недалеком человеке, а не обо мне.Я знаю, почему я здесь.

Я кадровая военная, и лучше меня мою работу никто не сделает. И я очень хочу передать Украину в лучшем состоянии, чем она досталась мне от моих родителей.Реабилитационные центры должны быть, это работа государства. А люди должны понимать, чтокаждый делает то, что он может.

И понимать, какую цену ты платишь за эту Победу. Кто-то платит деньгами, кто-то эмоциями, кто-то нервной системой, кто-то отдает свою жизнь. И это разная цена, которую мы платим.— Что следует понимать тем, чьи близкие и друзья вернутся с войны?— Это очень индивидуально.

В семье должны понимать черты человека, и если человек поменялся, стоит спросить, что его триггерит, что ему не нравится. И таким образом выходить в диалогСтоит говорить.

Стоит слышать. И стоит видеть.Если человек закрывается, значит ему есть от чего закрываться. И не надо пробовать эту раковину раскрывать.Если человек готов говорить – стоит услышать.

И стоит спрашивать. В здоровом диалоге рождается истина.Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Христина Кудрява (@kydrava_)Забег на длинную дистанцию— Что пожелали бы каждой женщине, которая прочтет или послушает интервью?— Мой девиз“Делай то, что можешь, с тем, что имеешь, там, где ты есть”. Это позволяет мне потом не сожалеть о том, что произошло.

А людям я хочу еще раз напомнить, чтоу нас забег на длинную дистанцию. И мы должны быть сильными, выносливыми и экономить ресурсы. Потому что на крайний рывок понадобится больше сил.

Сейчас нужно максимально поберечься.Есть возможность отдохнуть – отдыхайте, есть возможность погулять – погуляйте. Есть возможность поработать, задонатить – мы только рады, это нас сильно поддерживает.

Записать несколько слов благодарности армии Украины – это также огромная мотивация, военные видят, что народ Украины с ними. И помнить, какую цену мы платим за нашу Победу, к которой мы идем.— Чтобы сказали себе, если могли обратиться к себе год назад?— Сказала бы крепиться.

Малышка, ты не знаешь, что тебя ждет.Читайте также:FOMO: что такое синдром упущенных возможностей и как с ним боротьсяЖелто-голубая любовь: поделки с детьми с любовью к УкраинеТОП лайфхаков, которые помогут согреться холодной зимой при проблемах с отоплением Подробнее ...

Рубрика: Идеальный макияж | Комментарии к записи е-РОЗМОВА: интервью со старшим лейтенантом НГУ Кристиной «Кудрявой» отключены

Как похудеть за 2 месяца

Как сбросить вес за 2 месяца: полезные советы как похудеть » EVA Blog

Представленная статья о похудении за два месяца отражает важность здорового подхода к процессу снижения веса. Хотя быстрое похудение может казаться привлекательным, оно часто сопряжено с множеством проблем для организма.

Соавтор статьи, Сашкевич Ева, подчеркивает необходимость сбалансированного питания с калорийным дефицитом и физической активности для достижения желаемого результата. Подробнее ...

Рубрика: Без рубрики | Комментарии к записи Как похудеть за 2 месяца отключены

Базове тренування на всі групи м’язів для новачків

Базове тренування на всі групи м'язів для новачків: 5 вправ » EVA Blog

Тренування для новачків: ефективні вправи для всіх груп м’язів

Після тривалої перерви або прагнення почати активно займатися фізичними вправами важливо врахувати базові вправи, які допоможуть опрацювати всі групи м’язів та покращити форму тіла. Саме для таких випадків Марина Піскун разом з EVA Blog підготували відео тренування з п’ятьма класними вправами. Подробнее ...

Рубрика: Без рубрики | Комментарии к записи Базове тренування на всі групи м’язів для новачків отключены

Запитання, які допоможуть зрозуміти, чи готова ти до материнства

Запитання, які допоможуть зрозуміти, чи готова ти до материнства » EVA Blog

Бажання мати дитину – це одне з найбільш значущих та складних життєвих рішень для жінки. Необхідно враховувати не лише зовнішній тиск оточуючих, але й власні емоції, стосунки, кар’єру та фінансову стабільність. Питання готовності до материнства варто розглядати з увагою та відвертістю перед самою собою. Подробнее ...

Рубрика: Без рубрики | Комментарии к записи Запитання, які допоможуть зрозуміти, чи готова ти до материнства отключены

Стильний макіяж для блакитнооких блондинок на прикладі Марго Роббі

Стильний макіяж для блакитнооких блондинок на прикладі Марго Роббі » EVA Blog

Цей текст пропонує нам вивчити стильний макіяж для блондинок з блакитними очима на прикладі відомої акторки Марго Роббі. Автор надихає на творчість і вибір правильних відтінків косметики для підкреслення природної краси. Цікаво, що декілька варіантів макіяжу розглядаються: від нюдових та повсякденних образів до креативних і стильних виходів.

Звертається увага на те, що догляд за шкірою так само важливий, як і вибір правильної косметики. Представлені поради і інструкції щодо різних видів макіяжу, включаючи стрілки, насичені губи та креативний підхід до створення образів. Подробнее ...

Рубрика: Без рубрики | Комментарии к записи Стильний макіяж для блакитнооких блондинок на прикладі Марго Роббі отключены

е-РОЗМОВА: інтерв’ю зі старшою лейтенанткою НГУ Христиною “Кудрявою”

е-РОЗМОВА: інтерв’ю зі старшою лейтенанткою НГУ Христиною “Кудрявою” » Eva BlogГоловна/Натхнення/е-РОЗМОВА/Саморозвиток13 Жовтня / 20224064166FacebookTelegramTwitterе-РОЗМОВА: інтерв’ю зі старшою лейтенанткою НГУ Христиною “Кудрявою”Автор:Світлана ПроскураЩо підштовхнуло стати кадровою військовою?Баланс служби та мирного життяДогляд за собою в бойових умовахЦінності та емоціїЗабіг на довгу дистанціюКрасуні, вітаю! З вамипроєктe-РОЗМОВА від EVA Blogі я, його головна редакторка Проскура Світлана. Ми продовжуємо серію інтерв’ю, що присвячені жінкам на війні, які на рівні з чоловіками захищають Україну.Час читання:15 хвилин та чашка кави ☕статья доступна на русском языкеНовий цикл виходитьза підтримки бренду засобів жіночої гігієниLingery, який можна ексклюзивно придбати в Лінії магазинів EVA.І я рада представити вам нашу нову героїню – старшу лейтенантку Національної гвардії України, заступницю командира мінометної батареїХристину “Кудряву”.Що підштовхнуло стати кадровою військовою?Щоб прослухати у браузері, натисни “Listen in browser”EVA Blog·е-РОЗМОВА: інтерв’ю зі старшою лейтенанткою НГУ Христиною “Кудрявою” (Частина 1)— Традиційне питання на початку е-РОЗМОВИ “Хто така Христина “Кудрява”?— Христина “Кудрява” – це, напевно, типова українська жінка, якадіє за покликом серця.

Дуже хоче бути професійною і реалізованою у своїй вільній Україні.— У яких військах і де зараз воюєте?— Я в Національній гвардії вже близько 10 років. У 2013 році почала свою службу.З першого лютого знаходжуся у Луганській області, повномасштабне вторгнення зустріла в населеному пункті Станиця Луганська, яка зараз знаходиться в окупації. Разом зі своїм підрозділом, доблесним підрозділом, напевно, одним з найкращих, ми з перших днів повномасштабного вторгнення знаходимося тут, без ротацій.

Воюємо, обороняємо нашу країну, знесилюємо ворога для того, щоб перемогти.— Ви є кадровою військовою. Розкажіть, що підштовхнуло вибрати саме цю професію?— Це, напевно, випадок долі.Нічого в нашому житті не відбувається випадково.З біржі праці мене направили до військової частини. І я абсолютно не усвідомлювала, що таке армія.  Пройшла співбесіду з офіцером з кадрів, який мені окреслив в загальному мої посадові обов’язки, і я погодилася.В мене була достатньо лагідна воєнізація.Але з самого початку я розуміла, що в мене є необхідні якості та таланти, які я хочу розвивати в структурі для того, щоб вона ставала кращою, і я ставала в цій структурі також кращою.— А які саме якості ви маєте на увазі?— Моя посада на той період часу передбачалаорганізацію культурного дозвілля військовослужбовців. І це робота з громадськістю.

Коли я починала свою кар’єру у 2013 році, це було ще до подій Майдану, я намагалась налагодити зв’язки з усіма громадськими, культурними осередками в Івано-Франківську, де я проходила службу, зробити так, щоб і військові, які несуть службу, і громадськість,знали один про одного і взаємодіяли. Для мене це було дуже важливо, бо здавалося, що це такі два осередки, які абсолютно закриті один для одного. І я розуміла, щомоя комунікативність допоможе покращити ті процеси, які відбуваються в армії.Потім почався Майдан, потім почалася війна, і ресурси були спрямовані в інший напрямок: робота з волонтерами, з людьми, з громадськістю; висвітлення безпосередньо подій.

Це була моя маленька мрія стати журналісткою, яка частково також реалізувалася в армії. Але потім я все ж таки обрала для себе трошки інший напрямок.Баланс служби та мирного життяEVA Blog·е-РОЗМОВА: інтерв’ю зі старшою лейтенанткою НГУ Христиною “Кудрявою”(Частина 2)— Коли знаходишся у зоні активних бойових дій, як швидко звикаєш чути вибухи, і чи звикаєш взагалі?

Чи все одно організм кожного разу реагує та внутрішньо стискається?— Я не скажу, що я до цього звикла, але я розрізняю, що біля мене працює. Чи це приліт 120-ї міни, чи це робота іншої артилерії, чи це стрілковий бій. Уже дуже відточений слух стосовно того, що працює.Однозначно, поки психіка реагує на вибухи й постріли поряд, це означає, що з нею все в порядку.Коли пролітає літак, хочеться припасти ближче до землі, навіть якщо це наш літак.

Ти потім вже тішишся, що він наш, але перша реакція завжди – знайти укриття. І ця реакція, напевно, у всіх військових.Поближче до землі завжди безпечніше.Навіть коли я мала можливість виїхати на вихідні, і в Дніпрі мені треба було одну ніч переночувати, я цілеспрямовано вибирала житло на першому поверсі, щоб ближче до підвалу, ближче до укриттів.

Це вже на психологічному рівні так захищає себе організм.—  А організм реагує на якісь цивільні звуки, які здаються схожими на приліт або дію якихось військових об’єктів?— Я в Дніпрі шарахалась абсолютно від всіх звуків. Від того, як трамвай їде по колії. Навіть коли хтось відео якогось прильоту в Instagram слухав збоку, одразу хотілося опуститися нижче.Це не дуже хороша історія про “звикли”.Навіть якщо я звикла до цих звуків,я все одно намагаюсь змусити себе знайти укриття.

Тому що це про безпеку.Я намагаюсь завжди говорити про те, що не треба нехтувати ракетними небезпеками, авіаційними небезпеками. Ми бачимо, що кацапи абсолютно не мають людяності, прагнуть залякати, і об’єкти цивільної інфраструктури для них є цілями.— Що страшніше звучить: сирена, коли ти в мирному місті, чи вибухи, коли розумієш, що вони дуже близько?— Вибухи, однозначно.

Тому щоє розуміння більших ризиків.Коли сирена звучить в мирному місті, це щось таке ефемерне: може бути, а може не бути. А коли ти знаєш, що біля тебе лягає, то ти розумієш, що це коректура, і може потрапити в ціль.— Як часто зараз військовим вдається отримати вихідний чи кілька днів відпустки?— В залежності від обстановки, від регіону. Ми всі знаходимось у повній бойовій готовності. І навіть, якщо хлопці чи дівчата виїжджають на вихідні на декілька днів, вони все одно у зажимі, бо можуть викликати у будь-який момент.За весь період я, напевно, на пальцях двох рук можу порахувати, скільки я була на великій землі.

Але є розуміння, чого ми тут. Якби це було просто сидіння, то це була б інакша історія.

А тут є розуміння для чого і чому саме так відбувається. Тому ні в кого ніяких претензій до вихідних немає.Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Христина Кудрява (@kydrava_)— Коли вдається отримати ці вихідні, як відчувається мирне життя?— Це було моє питання, коли я перший раз виїжджала в Київ. У нас були навчання, на які мені треба було поїхати, і я в потязі рефлексувала на тему того, як я маю боротися зі злістю на тих людей, які живуть життя десь там в Києві.Тому що я знала, що Київ вже повернувся до життя.

В нас частково відновили частину, Ірпінь, Гостомель по можливості намагаються відбудовуватися. Тих страшних кадрів, за якими ми тут спостерігали, вже не було. Ми слідкували за цим, бо неподалік в кожного жила сім’я, майже всі мої військовослужбовці жили поряд з епіцентром всіх бойових дій. Просто так сталося, що ми мусили бути тоді в Луганській області.І я їхала і думала стосовно цієї теми.

А потім, коли я приїхала, я насправді видихнула. Люди живуть життя, своє найкраще життя.

Воно в нас одне. І я дуже тішуся, що я докладаюсь до того, що хтось має можливість його жити.Я розумію, що війна – забіг на довгу дистанцію, і розслаблятися ще зовсім не час. Але через те, що я бачу, як люди відпочивають, знаходять сили працювати, знаходять сили в цьому періоді війни десь трохи передихнути, мене це сильно тішить.

Святкуються дні народження, ювілеї, народжуються дітки.Коли був вільний вечір, я одягла плаття, згадала, що я дівчинка, також сіла ввечері пити каву на літнику, і така “Боже, як добре”. Заради цього ми взагалі там.Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Христина Кудрява (@kydrava_)— Ви родом з Івано-Франківська, навчались у Харкові, а служите на Луганщині.

Бачили різні регіони. Як вважаєте, мовне питання зараз на часі чи ні?— Стосовно мовного питання я достатньо принципова.Російську мову насадили.Було прийнято безліч законів для того, щоб асимілювати українців, уподобити їх до росіян, знищити нашу культуру, нашу українську ідентичність. І мова – це один з факторів, яким на нас впливали.Зараз, коли я зіштовхуюсь з мовним питанням, я просто запитую людей,чи готові вони в цей час, коли ми боремося за нашу українську ідентичність, боремося за нашу Україну, даліуподібнювати себе росіянам.Свого часу ти або мусив говорити російською, або тебе відносили до дисидентів, противників режиму і розстрілювали, ти помирав.

Там було не багато вибору.А зараз у людей є вибір.Є російська культура, російський осередок, і є українська ідентичність. З величезною багатою культурою, з красивезною мовою.

Величезна, забарвлена куля, яку ми можемо розглядати під різними кутами.Виявилось, що в нас іукраїнська музика є, яку можна слухати. Поки не було квоти, не було на ринку для нас ніші, ми цього не знали.

Мені казали : “А що слухати з українського?” Так всі “Черемшину” зараз почали слухати! Я заходжу в Тік-Ток, дивлюсь, що люди викладають під “Черемшину” красиві відео, і мене це дуже тішить.Це комплексне питання щодо української ідентичності.Мова важлива, отак скажу я.— Повернемось до питань служби, чи доводилось вам зіштовхуватись з проблемою, що до вас упереджено або зверхньо ставились тільки тому, що ви жінка?— За 10 років служби було дуже багато різних моментів. Ічасом я сама була носієм гендерних стереотипів. Бо таке соціальне середовище, яке диктує, що повинен робити чоловік, чим повинна займатися у суспільстві жінка.

А ти свідомо чи не свідомо йдеш за цими стереотипами, лишень потім починаєш їх аналізувати.*Дві показові історії Христини про гендерні стереотипи слухайте прямо зараз в аудіо версії інтерв’ю.— Як довго потрібно налаштовувати комунікацію, щоб припинили сприймати просто як жінку, а сприймали як спеціаліста?— Мені здається, що роки й роки. Ми живемо з цими стереотипами, ми свідомо чи несвідомо є їхніми носіями.Повага не приходить сама по собі, її потрібно заробляти у справах. Але проблема в тому, що чоловік заходить у військове середовищез нульовим бекграундом, а жінка заходитьодразу з упередженнями.

Вже всі думають, як вона прийшла до тієї посади, вигадуються попередні історії. Це складніше, але все реально.Коли особа приходить у підрозділ, вона все одно показує те, на що вона здатна і чого хоче. Якщо вона прагне сидіти рівненько і нічого не робити, зрозуміло, що авторитет у підрозділі в неї буде відповідний.

Якщо вона хоче працювати, вона буде ставити правильні питання, Хоча в воєнний час багато хто з хлопців казав, що погано напрошуватись на задачі, але жінки мусять це робити. Бо свідомо чи несвідомо командири часто відгороджують від небезпечних моментів.Я та мої посестри в бою не раз доводили, що ми нічим не гірші. Десь якісь якості сильніші, якісь слабші, але якщо в тебе є досвід, то він – безцінний.— Жінок все ж таки більше стає зараз в армії, чи якоїсь тенденції до зростання кількості жінок-військовослужбових немає?— Наскільки я читала,у нас маленька армія жінок.

50 тисяч жінок зараз знаходяться на службі. Зрозуміло, що не всі в зоні бойових дій.

Тому що є абсолютно різні функціонали, які треба робити. Але те, що ми свідомо допустили жінок до зброї, до військової служби – це величезний крок.Коли я поступала на офіцера навчатися, це був 2015 рік, то тільки два роки як для жінок відкрили таку можливість в Національній гвардії України. У Збройних силах України це сталося раніше, але все одно був ряд спеціальностей, які були закриті для жінок тільки по принципу статі. А зараз немає цього переліку.

Якщо ти можеш, ти хочеш – то будь ласка. Все відкрито, головне доведи, що ти будеш справлятися з цим навантаженням.А навантаження є, як для чоловіків, так і для жінок. І якщо я розумію, що я в чомусь слабенька, то я мушу в цьому напрямку напрацьовувати, для того, щоб нікого не підставити в якийсь критичний момент.Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Христина Кудрява (@kydrava_)— А як з формою та взуттям для жінок справа? Багато читала, особливо на початку війни, що це просто чоловіча форма трохи менших розмірів, яка не дуже зручна.

Як зараз ситуація, чи є покращення?— Зараз покращення є тількиза рахунок волонтерських фондів. Зі сторони держави зрушення у цю сторону поставлені на паузу, оскільки в країні війна, і зараз всі ресурси необхідно задіювати в озброєння, техніку та особовий склад.Не у всіх арміях світу є форма під жінок.

Ми ще до цього прийдемо. Наприклад, у канадійців є величезна сітка, яка варіюється від твого походження, тому що в тебе антропометрія інша.На державному рівні були зрушення по жіночим плитоноскам.Одні виробники продумали демпферну систему, забрали подушки, щоб жінкам було легше, інші продумали саму антропометричну пластину.

Вона була дещо вигнута і навіть підходила тим чоловікам, хто займається спортом та має більший об’єм грудної клітини. Зрушення були, але поки що все це поставлено на паузу.Цікаво по темі:Як організована волонтерська допомога українським захисницям: інтерв’ю із засновницею “Zemliachky.

Ukrainian front”Догляд за собою в бойових умовахНаступний блок питань створений разом з нашим партнером брендомLingeryта пов’язаний з дуже жіночими та дуже практичними питаннями – інтимна гігієна у бойових умовах.EVA Blog·е-РОЗМОВА: інтерв’ю зі старшою лейтенанткою НГУ Христиною “Кудрявою”(Частина 3)— Як часто на передовій є можливість помитися?— Абсолютно ситуативно. Ми можемо бути в населених пунктах, в яких немає води, можемо бути там, де вона є.

В нас може бути своя вода, може не бути її взагалі. Зазвичай, це історія про величезну кількість вологих серветок, які розпихані по всіх кишенях.

Тому що ти розумієш, що тільки ними можна врятуватися.—  У багатьох дівчат довге волосся, але його важко помити в таких умовах. Як виходите з ситуації?

Які зачіски найзручніші? І чи є відсоток жінок, які просто роблять дуже коротку стрижку?— Я бачила абсолютно різнізачіски, від повністю поголених наголо. Але це треба мати ідеальну форму черепа.

Жартую, що в мене такої нема, тож я так робити не буду.Хоча інколи дуже хочеться, тому щоволосся – це така дуже психосоматична річ, асимілювання себе з оцим військовим “Я”.Я особистоплету коси. Як виявилось,це вберегло моє волосся від дуже багатьох пошкоджень.Тому що коли я приїхала до своєї кучерявої майстрині (а перше, що я зробила, коли потрапила на велику землю – побігла до своєї майстрині, яка займається виключнокучерявим волоссям) то дуже переживала, що я своє знищила. А вона каже: “Я думала, буде гірше.”За її словами, внаслідок того, що головні убори, туга коса,волосся вбереглося від механічних пошкоджень.

Плюс я вдячна природі за те, що в менеголова не так часто жирніє, і не було необхідності мити її прям кожен день. Тиждень-півтора я могла спокійно обійтися з немитою головою. А коли дуже сильно припікало, починався свербіж, то нагрівалася вода, просила, щоб злили, або сама  крутилася.

Ігелем для душуголова також прекрасно відмивається.Цікаво по темі:Зачіски з косами: ТОП-5 простих та стильних варіантів плетінь— Наскільки комфортно ділити побут з чоловіками, коли немає можливості усамітнитись, побути наодинці?— Всі хочуть бути усамітненими,всім потрібен особистий простір, чи чоловікам, чи жінкам, я це помітила. В нас періодично буває, що коли надвечір ти хочеш поговорити по телефону, і є зв’язок, то всі машини, які є, вони всі зайняті. Тому щомашина – це твій особистий простір.Я не скажу, що мені було складно.

Всі все розуміють насправді. В бойових діях ти відсуваєш на задній план якісь свої упередження, принципи, яких би ти дотримувався в цивільному житті.Хлопці мені постійно зносили прокладки, коли заходила якась гуманітарка або вони просто виїжджали в місто.

“Ми знаємо, що тобі може бути треба”. А оскільки я була одна у підрозділі довгий період часу, то зрозуміло, що це все зносилося мені.

І мені було аж забагато, але все одно приємно.— Чоловіки спокійно реагують на критичні дні, чи все ж ще трапляються ті, хто вважає, що жінки мають їх “приховувати”?— Крайній раз я просила, щоб мені щось передали, здається, щоденні прокладки, записувала голосовуху, і включила її. Збоку сидів чоловік, і він так зразу зніяковів, коли почув про прокладки.

Я кажу: “Ти ж одружений, в тебе дружина, дитина”. А він: “Мене ніколи дружина не змушувала це купувати, я взагалі до цього недотичний”.Ми самі у своїй сім’ї, у маленькому соціумі створюємо цей осередок. Якщо його дружина, мама від цього відгороджувала, то, відповідно, він так і буде до цього ставитися. Але прям щоб він фукав, фекав і непритомнів, то такого нема.— У бойових умовах що зручніше: прокладки, тампони, можливо, менструальні чаші?— Мені, напевно,прокладки, тому що їх зручніше міняти, найменше контакту з тілом і менше ймовірність, що туди потрапить інфекція.Менструальні чашілюблю у цивільному житті, тому що це зручно,екологічно.

Але тут не завжди є можливість чашу помити, протерти.Тампони– треба безпосередньо контактувати, можна занести інфекцію, бо не завжди руки є можливість обробити. А прокладки, напевно, найоптимальніший варіант.Цікаво по темі:Менструальні чаші та інші альтернативи тампонам та прокладкам— Інтимне питання: як змінити засіб гігієни, коли ти десь в окопі, на бойовому виході, а на тобі бронік, спорядження, зброя? Наскільки це складно?— Я собі думала, якби армія була жіночою, чи придумали б якісь методи чисто під оцей процес. Не придумала нічого, насправді, це було б складно у будь-якому випадку.Коли це бойові, польові умови, найоптимальніше – попросити свою двійку (людину, з якою ти ходиш, займаєшся в парах, тому що в армії один – це нуль, а два це один; ми завжди пересуваємось у двійках, не менше двох), яка тебе просто на просто прикриє.

Дасть твій особистий простір, де ти зможеш замінити, підмінити. І в мене це зазвичай чоловіки.“Я схожу в туалет” – мусиш це говорити, бо інакше ти не будеш ходити в туалет, не будеш пити воду, не будеш міняти прокладки, бо ти не зможеш сказати.Всі так само ходять в туалет по двоє, коли це якась бойова обстановка, тому що страшно.— Про туалет це наступне питання. Як сходити до вітру, коли ти в окопі чи на виконанні завдання?

Чоловікам простіше, а от як бути дівчатам?— Ветеранки замовили на AliExpress гумові трубки, які дозволяють сходити в туалет, як чоловік. Я не пробувала, але думаю, що це один з варіантів для польових, окопних умов.

А так береш когось під руку і кажеш “Постережи мене”.Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Христина Кудрява (@kydrava_)—   А де і як сушити білизну? Коли твої жіночі труси одні у всьому підрозділі?— Я завжди сміюся, що труси завжди демаскують. Коли ми виходили зі станиці Луганської, нам довелось дуже швидко збирати речі, техніку.

І треба було дуже обмежитися в плані особистих речей.Я тоді сміялася, що не взяла зайву пару трусів, але забрала збірку віршів Іздрика.І в мене був рюкзак, де насправді було всього дві пари трусів.І це було більш ментальною проблемою. Висять чоловічі труси, і я мушу повісити свої, і всі будуть точно знати, що вони саме мої. Але це дуже швидко проходить.Коли бойові дії, такі ментальні питання відходять на другий план.Ти розумієш, що основна задача – вижити, а все решта дурниці.Стосовно практичності, то прекрасно речі сушаться в спальнику. Зараз такі спальники, які вбирають вологу.

Якщо спальник за ніч висушує твої речі, то він в тебе чудовий.Труси, білизну я намагалась, коли не сплю, викрутити добре, запхати в спальник, і вони собі там просушуються. Це коли нема можливості. Бо тоді якраз був період зимово-весняний, і на вулиці нічого й не сохло толком.— Що комфортніше в бойових умовах використовувати: гель для інтимної гігієни чи серветки?—Гель, як на мене, більш ефективний, асерветки– це про короткострокову історію. В ідеалі добре б було підмиватися, промивати все нормально проточною водою.

В мене доходило до того, що я і голову відварами з ромашки мила, і підмивалася. Є якийсь чай з ромашкою та м’ятою, який волонтери передали. Кип’ячу воду, щоб помитися, туди все це понакидаю, і хоч недоказова медицина, але профілактику зробила.Бо гель для інтимної гігієни достатньо об’ємний, це додаткова вага, а вологі серветки вони мусять бути просто завжди.Цікаво по темі:Що зробити, аби місячні пройшли швидше?— Якщо сильні болі у ПМС чи критичні дні, чи буває можливість відлежатись, взяти якусь перерву?

Чи є якісь лайфхаки, які допомагають швидше подолати цей період.— У мене є мій “Нурофен експрес”, який допомагає знімати біль та спазми перших днів. Нормальні командири розуміють, що коли в людини погане самопочуття, вона явно не буде ефективною. У бойових умовах, коли адреналін зашкалює, то такі больові питання відходять на задній план, і менструальні болі також легше переносяться.Знеболювальне завжди є, тому що в хлопців контузії, акубаротравми, і кожен з собою носить той самий “Німесил”, я постійно з таблетками знеболювальними, в мене також травма голови.

Таким чином знімаю спазми, і в принципі менструальний цикл переношу.Цінності та емоціїEVA Blog·е-РОЗМОВА: інтерв’ю зі старшою лейтенанткою НГУ Христиною “Кудрявою” (Частина 4)—  Коли живеш одним днем, які цінності це підсвічує? Про які аспекти свого життя за час повномасштабного вторгнення подумали “як жаль, що я раніше цього не цінувала?”— Стосовно цінностей, чесно кажучи, я їх не змінила. Я така людина, яка намагається не втрачати можливостей. Мені було дуже боязко за рідних.

Це сильно мотивувало робити свою справу ефективно. Кожна дія супроводжувалась думкою, чи все добре з рідними.В агонії роботи, яку ми мусили робити, я вважала, що на війні всі стають багатозадачними та мультифункціональними. В якийсь момент мій хороший друг, побратим, який пройшов АТО і ООС, коли побачив, що я вже в агонії, телефони горять, багато задач, він взяв мене за руку і каже “Ти видихай, тому що ти перегориш”.Він періодично мене висмикував на вулицю і казав: “Подивись, яке зоряне небо. Поглянь, яка красива природа.” І я зрозуміла, що я ще стільки всього не побачила, я ще стільки всього планую відчути.Я навіть не уявляла, яка красива Луганщина і Донеччина.

Для мене це було великим відкриттям, тому що все, що я чула від побратимів, було про сірі терикони. І я розумію, чому так було.

Вони тут втрачали своїх друзів. А насправді це про прекрасну природу, про неймовірну атмосферу.Я була здивована, що люди спілкуються українською, я думала що тут всі зросійщені. Мені було трохи не по собі, але я зрозуміла, що ще так багато не знаю в Україні.— Як війна змінює відчуття краси?

І своєї, і того, що довкола. Ви вже казали, що відчуття себе “дівчинкою-дівчинкою” залишається. А от яскравий макіяж, зачіски – їх хочеться на себе приміряти чи з’являється якась помірність, коли постійно ризикуєш життям?— На війні меніне хотілось фарбуватися та використовувати косметику від слова взагалі.

Коли я повернулася, я спробувала дістати щось зі своєї косметички, але цього хотілося мінімально. Я настільки звикла до себе такої,полюбила себе природню, що в принципі й не хотілося макіяжу.Хотілося перевдягнутися, тому щов мене фемінна частина достатньо сильна.Ніколи цього не цуралася, тому що в кожного є своє “Я”, яке потрібно розвивати.І навіть фемінне “Я” буде в армії не менш сильне, ніж чоловіче.

Воно навіть допомагає, тому що до мене часом приходятьпросто почути жіночу думку.— Як вдається впоратися з емоціями. Чи є місце сльозам на війні?— Емоційний накал забирає робота.

В мене, напевно, емоційний зрив стався коли мій найкращий друг потрапив у полон. Це був другий чи третій місяць війни, і я тоді пішла в приміщення, де нікого не було, закрилась і добре виплакалась, бо це було просто дуже нестерпно. Я не знаю і досі, що з ним, і молю Бога, щоб він повернувся до нас.І це історія, насправді, про кожну втрату.Емоційдуже багато. Але на війні, коли іде активна фаза бойових дій, вони перетворюються на праведну лють, агресію, яка, можливо, і нищить зсередини, але це такі відкладені емоції.

Я собі кажу, що дозволю їх собі після Перемоги.Напевно перше, що я зроблю, це поїду кудись в ліс або гори та буду дуже сильно кричати і плакати, бо воно нестерпно болить. Але поки що ця історія не про сльози.Це історія про роботу, роботу, і ще раз роботу. Емоції дуже сильно підкошують.

Особливо коли плаче жінка, то чоловікам також навколо боляче.— Про що думаєте перед тим, як заснути?— Думаю про те, що я маю робити наступного дня. Що я зробила корисного за цей день, і що я маю запланувати на завтра, щоб бути ефективною.Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Христина Кудрява (@kydrava_)— Що суспільство має і може робити вже зараз, щоб після Перемоги полегшити військовим повернення до мирного життя? Як не допустити, щоб увага перемикнулась на якісь інші проблеми, коли спаде активна загроза, а ті, хто ціною свого здоров’я забезпечив Перемогу, не залишились сам на сам з проблемами?— В першу чергу це історія проМіністерство ветеранів і реабілітаційні центри для військових.Це робота кваліфікованих психологів, які допоможуть людям, яким важко справлятися з ПТСР та іншими станами, реабілітуватися.В нас взагалі, напевно, країна ПТСР, бо кожен по-своєму травмувався, і треба всі ці стани рефлексувати, проживати.Ми [військові] розуміємо, чому ми тут, і це явно не заради людей, яким все одно. А вони будуть.

Період після 2014 року показав, що були люди, які казали “Я вас туда нє отправлял”. Але це історія про ту недалеку людину, а не про мене.Я знаю, чому я тут.  Я кадрова військова, і краще за мене мою роботу ніхто не зробить.

І я дуже хочу передати Україну в кращому стані, ніж вона мені залишилась від моїх батьків.Реабілітаційні центри мусять бути, це робота держави. А люди мають усвідомлювати, щокожен робить те, що він може.

І розуміти, яку ти ціну платиш за цю Перемогу. Хтось платить грошима, хтось емоціями, хтось нервовою системою, хтось віддає своє життя.

І це різна ціна, яку ми платимо.—  Що потрібно розуміти тим, чиї близькі та друзі повернуться з війни?—  Це дуже індивідуально. В сім’ї повинні розуміти риси людини, і якщо людина помінялася, варто запитати, що її тригерить, що їй не подобається. І таким чином виходити в діалогВарто говорити.  Варто чути.

І варто бачити.Якщо людина закривається, значить в неї є від чого закриватися. І не треба пробувати ту мушлю розкривати.Якщо людина готова говорити – варто почути. І варто запитувати.

В здоровому діалозі народжується істина.Посмотреть эту публикацию в InstagramПубликация от Христина Кудрява (@kydrava_)Забіг на довгу дистанцію— Щоб побажали кожній жінці, яка прочитає або послухає інтерв’ю?— Мій девіз“Роби те, що можеш, з тим, що маєш, там, де ти є”. Це дозволяє мені потім не жалкувати про те, що відбулося. А людям я хочу ще раз нагадати,що в нас забіг на довгу дистанцію.

І ми мусимо бути сильні, витривалі та заощаджувати ресурси. Тому що на крайній ривок знадобиться більше сил.

Зараз треба максимально поберегтися.Є можливість відпочити – відпочивайте, є можливість погуляти – погуляйте. Є можливість попрацювати, задонатити – ми тільки раді, це нас сильно підтримує.

Записати декілька слів подяки армії України – це також величезна мотивація, військові бачать, що народ України з ними. І пам’ятати, яку ціну ми платимо за нашу Перемогу, до якої ми йдемо.— Щоб сказали собі, якщо мали змогу звернутися до себе рік назад?Сказала би кріпитися. Мала, ти не знаєш, що тебе чекає.Читайте також:FOMO: що таке синдром втрачених можливостей і як з ним боротисяЖовто-блакитна любов: поробки з дітьми з любов’ю до УкраїниТОП-20 лайфхаків, які допоможуть зігрітися холодною зимою при проблемах з опаленням Подробнее ...

Рубрика: Популярные лайфхаки | Комментарии к записи е-РОЗМОВА: інтерв’ю зі старшою лейтенанткою НГУ Христиною “Кудрявою” отключены

Тема от читателей: как и куда правильно наносить свотчи

Свотчи в макияже: что это такое и как правильно наносить » EVA Blog

Тема от читателей: Как правильно выбирать и тестировать декоративную косметику

При выборе новых декоративных средств для макияжа перед нами всегда встает вопрос: какой оттенок или текстура будет подходящей, и как узнать, что продукт идеально подходит именно нам? Мы часто делаем свотчи на тыльной стороне руки, ведь это позволяет нам ознакомиться с текстурой и оттенками продукта до покупки. Однако, такой способ не всегда дает полное представление о том, как продукт будет смотреться на нашей коже. Подробнее ...

Рубрика: Идеальный макияж | Комментарии к записи Тема от читателей: как и куда правильно наносить свотчи отключены

Магній B6: чи справді заспокоює нервову систему?

Магній B6: чи дійсно заспокоює нервову систему » EVA Blog

Магній B6: дійсно лагідний для нервової системи?

Магній — ключовий елемент для здоров’я нашого тіла, зокрема для нервової системи. Він бере участь у сотнях ферментативних процесів, які відбуваються у нашому організмі. Однак точна кількість ферментів, на яких залежить магній, все ще залишається під питанням. Дослідження можуть використовувати різні підходи до визначення значимих реакцій, що ускладнює оцінку його ролі. Подробнее ...

Рубрика: Без рубрики | Комментарии к записи Магній B6: чи справді заспокоює нервову систему? отключены

Сексуальні повідомлення: як вести еротичне листування?

Сексуальне листування (секстинг): як вести еротичне листування » EVA Blog

Еротичне листування як складова частина взаємин

Еротичне листування – це захоплюючий спосіб розбудови відносин і становлення взаєморозуміння між партнерами. Це може бути як ніжне і пристрасне листування, так і більш відверте та інтимне. З підвищенням використання гаджетів та розвитком технологій цей вид комунікації став дедалі популярнішим, а навіть з’явилось нове поняття – секстинг.

Він передбачає обмін інтимними повідомленнями на еротичні теми з метою взаємного збудження та зближення. Подробнее ...

Рубрика: Без рубрики | Комментарии к записи Сексуальні повідомлення: як вести еротичне листування? отключены