Синдром FOMO: як примусити себе перестати заздрити іншим
Були часи, коли ти сиділа з теплою чашкою какао, готова провести спокійний вечір, але перевірка соцмереж за бажанням, перевірка інстаграм і виявлення веселих сторіз від друзів захоплювали тебе, викликаючи у нещасне FOMO: «Може, і мені варто було поїхати?». Така ситуація — тільки один із прикладів того, як синдром FOMO контролює твою уяву і диктує, що «краще» трапляється завжди десь в іншому місці, з іншими людьми.
Синдром FOMO (Fear of Missing Out), чи про страх пропустити щось важливе, увійшов у наші життя разом із соцмережами і, здається, неспокійно там затримався. Час у час здається, що наші друзі відвідують безліч захоплюючих подій, роблять цікаві відкриття і насолоджуються яскравими моментами, в той час як наше життя, здавалося б, залишається поза цієї вихідної реальності.
Психологи вважають, що головними причинами виникнення синдрому FOMO є існуючі обмеження, звичка до порівняння, самотність, відсутність відчуття самоцінності і відмова від своїх потреб.
Цей страх пропустити імпульсивно виникає, коли ми відчуваємо, що життя інших людей більш насичене, успішне і цікаве, ніж наше.
Я вважаю, що важливо знати, що соцмережі — це лише частина реальності, яку люди обирають показувати. Важливо зосередитися на собі, своїх цілях і можливостях, замість порівняння з іншими.
Ретельне аналізовання власних потреб та пошук способів задоволення їх може допомогти подолати синдром FOMO.
Щоб припинити дозволяти FOMO отруювати твоє життя, можна:
1. Припинити порівнювати своє життя з життям інших.
2. Закривати соцмережі, коли вони викликають негативні емоції.
3. Пам’ятати, що соцмережі показують лише одну сторону монети.
4.
Обмежувати час, проведений в інтернеті, і намагатися більше уваги приділяти реальному життю.
Розуміння, що FOMO може бути як перешкодою, так і підказкою, допомагає дивитися на це явище об’єктивно і знаходити компроміс між власними потребами і нереалістичними очікуваннями. Варто пам’ятати, що кожен з нас має свій унікальний шлях і свої власні можливості, і своїм шляхом може дійти до влучних рішень щодо того, яке життя ми хочемо жити.